7 листопада 2024 року відбувся знаковий семінар для директорів закладів дошкільної освіти Дрогобицької міської ТГ, де обговорювали тему безбар’єрності — не фізичної, а духовної, внутрішньої, що виховується у серцях і стає основою для відкритого, людяного суспільства. Семінар «Відкриті серця у світі зачинених дверей: як навчити дітей сприймати безбар’єрність» мав на меті надати педагогам практичні інструменти для виховання дітей у культурі поваги та прийняття людської різноманітності.
Зі вступним словом виступила Наталія Свойкіна, т.в.о. директора Центру професійного розвитку педагогічних працівників Дрогобицької МР, яка наголосила на важливості теми семінару та завдання педагогів навчати дітей приймати людей різних особливостей і досвіду. На заході також виступала Юлія Михлик, консультантка ЦПРПП ДМР, яка акцентувала на значенні безбар’єрності в умовах, коли суспільство відчуває травматичний вплив війни. Вона говорила про важливість спілкування з дітьми, яке вчить їх розуміти особисті кордони, поважати тих, хто відрізняється, і водночас не боятися цієї різноманітності. Юлія поділилася конкретними практиками, які педагоги можуть застосовувати у своїй роботі, щоб виховувати у малечі почуття емпатії та підтримки.
Психологи Центру життєстійкості Христина Мелех і Леся Кирик провели інтерактивну сесію, що допомогла учасникам глибше зрозуміти практичні методи виховання безбар’єрності в дитячих колективах. Вони навчали, як формувати у дітей готовність бачити унікальність і цінність кожної людини, щоб діти сприймали різноманітність як природне багатство життя.
Особливим моментом семінару став виступ пані Іванки, представниці благодійної організації «Коло доброти», яка розповіла про свою діяльність у військових госпіталях разом із учнями 3-В класу Дрогобицького ліцею №4 імені Лесі Українки. Вона поділилася, як діти з радістю й гордістю зустрічаються з пораненими військовими, бачачи у них справжніх супергероїв, що надихають своєю силою. Ці діти не відчували страху перед пораненими, а навпаки — з гордістю прийняли на себе місію підтримувати своїх захисників, збираючи кошти на дрони і надаючи щиру підтримку військовим.
Разом із дітьми виступив і військовий медик Богдан, який втратив кінцівку, але не втратив жагу до життя. Його слова, сповнені сили й натхнення, зачепили кожного в залі. Діти й Богдан разом співали пісні, які проникливо звучали в тиші залу, наповнюючи його атмосферою глибокої вдячності, співчуття і натхнення. Це були щирі й теплі моменти, що розчулили кожного присутнього, показуючи, наскільки сильними можуть бути зв’язки між дітьми й військовими, наскільки безбар’єрним і відкритим може бути серце дитини.
Семінар закінчився, але його емоційний вплив залишився з учасниками. Вони усвідомили, що безбар’єрність — це не тільки про зовнішні зміни, але й про культуру прийняття, яку тепер зможуть нести в свої заклади. Важливо, щоб діти росли з розумінням, що кожна людина є унікальною, і різноманітність робить світ багатшим і красивішим.
