Подія саме під такою назвою відбулася 22 вересня 2026 року в ліцеї № 16 імені Юрія Дрогобича.
Рушієм ідеї стала Оксана Коцко, дрогобичанка, вчителька ліцею. І хоч викладає пані Оксана англійську мову, подія була означена як історико-просвітницька. Адже пані Оксана – педагог, отже, частина інтелігенції міста. Тому досліджувати власну історію в контексті загальної – то для неї важлива частина життя, згідно з її особистими цінностями.
Мета проста: показати скарби минулого, на яких постає наше сучасне, згадати тих, хто творив духовну й культурну парадигму міста у минулому столітті – отців Німиловичів та Северіяна Бараника. Їхні долі тісно вплетені в криваві події, що спіткали Галичину, їхні життя були обірвані передчасно, але нитка пам’яті не перервана.
Тож на події були як освітяни – вчителі історії та християнської етики Дрогобицької міської територіальної громади, так і духовенство, нащадки роду Німиловичів, краєзнавці, музейники, діячі культури, ті, хто цікавиться рідним містом. Мова йшла й про поховання на цвинтарі, що на вулиці М. Грушевського, оскільки це мало тісний стосунок до теми. Саме там поховані отці, про життєвий шлях яких присутнім розказали доцент кафедри музикознавства та фортепіано Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка та племінниця отця Дмитра Німиловича Олександра Німилович, ігумен монастиря отців Василіян отець Макарій Солюк та вчителька математики з Калуша Наталія Стасюк, онучка отця Теодора Німиловича. А чудовий історик-науковець Назарій Юрчишин зробив цікавий зріз тої доби. На жаль, його колега Володимир Галик не зміг долучитися через об’єктивну причину.
Присутні переглянули фільм про кладовище на вулиці М. Грушевського, який став підсумком значної дослідницької та господарської діяльності людей, згуртованих навколо важливого – реставрації нашої пам’яті. Пам’яті, без якої ми – не ми, без якої Дрогобич – тільки географічна точка. Але ця подія, власне, доводить, що й у наш нелегкий час є кому плекати, поширювати, берегти своє, спільне, важливе.
Дякуємо начальнику Управління освіти ДМР Петрові Шев’яку за сприяння в організації заходу. Дякуємо за присутність духовенству, педагогам, небайдужим людям, що в різний спосіб долучаються до відновлення цвинтаря на вулиці М. Грушевського. Дякуємо ліцею № 16 імені Юрія Дрогобича за гостинність, зокрема, директорці Наталії Чайковській, заступницям директорки Іванні Самко й Ользі Юрович, педагогам ліцею. Вони завжди охоче відгукуються на пропозиції співпраці. Дякуємо та сподіваємося на продовження такої дослідницької роботи у майбутньому. Бо Дрогобич – не тільки сіль, нафта й ковбаса, Дрогобич – то передусім ЛЮДИ.
*окрема дяка Ярославу Грицику за світлини (більше яких – на нашій сторінці у Facebook)