«Що ж стосується народу українського,
то він ярмарки любив і любить усією душею…»
О. Назарчук
Кожна нація, народ мають свої традиції, звичаї, обряди та свята, становлення яких відбувалося протягом багатьох століть. Педагогічна сутність національно-культурних традицій полягає у відтворенні в наступних поколінь того кращого, що вироблено українським народом упродовж усієї історії свого існування.
Виховання дітей дошкільного віку на національно-культурних традиціях українського народу забезпечує їх прилучення до високих духовних і матеріальних надбань свого народу, засвоєння і примноження кращих його звичаїв, моральних норм, естетичних цінностей та інших елементів культурної спадщини, кращих психічних якостей, специфіки емоційної та інтелектуальної сфери, що зберігаються нацією, розвиваються і передаються протягом століть.
Про те, що дітей змалку слід привчати до праці, до продуктивної діяльності, бережливого та шанобливого ставлення до праці інших, ощадливого ставлення до майна, розумних витрат власних коштів говорили видатні українські педагоги К.Ушинський, С.Русова, В.Сухомлинський, М.Стельмахович та інші. Впровадження ідей міжнародної програми соціально-фінансової освіти «Афлатот» органічно інтегрувалась в процес реалізації завдань соціально-громадянського та національно-патріотичного змісту Державного стандарту (БК ДО).
Сучасна дошкільна освіта покликана передати дошкільникам основи народознавства та прищепити риси дбайливого господаря, який бережливо ставиться до результатів праці, який змалечку вчиться заощаджувати кожну копійку. Однією з таких народних традицій, що яскраво демонструє національну рису нашого народу – дбайливого та працьовитого господаря є український ярмарок. Ярмарок завжди приваблював багатьох людей тим, що тут можна було і продати, і купити, і на людей подивитись, і себе показати. На ярмарку цінувалось все найкраще.
Веселий ярмарок організували в ЗДО №11 «Світлячок» вихователь Людмила Філіпова та музичний керівник Лілія Новак. Разом з дітьми середньої групи «Ромашка» на ярмарку побував і наш космічний друг Афлатун.
До ярмарку готувались заздалегідь. Разом з мамами діти випікали різні смаколики, радились щодо краму, який буде мати попит у покупців, вчили веселі народні пісні, готували інсценівки.
На ярмарок запросили усіх малят і дорослих світлячкової родини. А товару на продаж приготували немало. Тут і заповзятий продавець чоботів закликав купити «червоні чоботи для дівчат, а гумові для хлоп’ят», дві кумоньки вибирали собі коралі та хустини. А винахідливі майстри продавали дерев’яні ложки, на яких малята весело вигравали жартівливу мелодію.
І для розумної малечі на ярмарку продавались цікаві речі: замальовки, олівці, фарби, книжечки, повітряні кульки, мильні бульбашки та ще багато цікавого. Ціни на ярмарку були помірковані. Грошові одиниці були найвигіднішими – «афлатунчики» для малят та «гривні» для дорослих.
Афлатун не міг надивуватись на цьому дійстві. Найбільше йому було до вподоби, що в першу чергу діти хотіли придбати розумні та цікаві речі, а в подальшому різні смаколики. А як гамірно та жваво відбувалась торгівля. Цей процес так захопив «продавців» і «покупців», що дорослим вже не залишалось нічого, як постаратись встигнути придбати і собі щось…
Відшумів веселий ярмарок. Діти разом з Афлатуном підраховували вторговані гроші і ділились з враженнями від пережитого дійства. А ввечері батьки не могли вгамувати дитячих емоцій, з якими вони розповідали про ярмарок. А це свідчило про успіх та результативність заходу.
Людмила Разумна, вихователь-методист