В історії кожного народу, серед її великих творців, є люди, імена яких оповиті невмирущою любов’ю та славою. Таким для українців є Тарас Шевченко, чия безсмертна спадщина і невмируща слава – одна з найбільших вершин людського духу і нескореності.
Національний пророк, апостол правди, заступник знедолених – так називають його українці. Його ім’я входить у наше життя з дитинства – з маминих пісень, наших перших книжок, з першого знайомства з великим Кобзарем, з першого Шевченкового свята у дитсадку. З роками Шевченкове слово стає все ближчим та дорожчим. «Кобзар» Тараса Шевченка, його портрет давно стали оберегом кожної оселі, невід’ємною частиною національно-патріотичного осередку в кожній групі закладу дошкільної освіти.
Цього року ми відзначили 210 річницю з дня народження великого поета. З цієї нагоді було проведено тематичний тиждень у кожній віковій групі. Особливе місце цій темі було відведено в роботі з дітьми старшого дошкільного віку. В кожній групі було проведено Шевченкові свята з участю батьків.
В рамках шевченківського тижня вихователькою Іриною Костик проведено інтегроване заняття з дітьми старшої «В» групи «Поклін тобі, Тарасе!». Під час проведення цього освітнього заходу педагогу вдалось використати виставку літературних творів Тараса Шевченка, мовленнєву інтерактивну вправу «Мікрофон» – «Чому я люблю Україну», дидактичну вправу «Наша Україна». Під час знайомства з життям Тараса Шевченка вихователька використала розгляд його портрета, перегляд відео-слайдів. Акцентувала увагу на дитячих роках поета. Цей період найбільш доступний для осмислення старшими дошкільниками.
Сучасні технології дають можливість дитині пережити емоційність та яскравість поетичного слова через рух і музику. З цією метою було використано музично-ритмічну руханку «Намалюю весну». Також Ірина Костик провела інтелектуальну гру «Про що писав Шевченко» з використанням сучасних відео-пісень на віршів Тараса Григоровича.
Щоб доторкнутись до атмосфери дитинства малого Тарасика діти на машині часу здійснили «подорож» до його хатини. Зустріч із малим Тарасиком дуже захопила дошкільнят. Усе для них було дивне: і перо з чорнильницею, і вуглинка на аркуші, і свічка на столі. Діти зауважили, що на ньому бідний одяг і він босий, бо були одні чоботи на всіх дітей у родині.
А що ж здивувало Тарасика? Радісні та усміхнені малята, добра і любляча «вчителька», в якої немає різок, бо виховує дітей вона любов’ю і словом.
Разом з Тарасиком діти виготовили аплікацію за змістом вірша «Тече вода з-під явора». Під звуки фортепіанної музики діти дуже старались виконати свою роботу якнайкраще. На згадку про зустріч з малим Тарасом діти залишили собі свої роботи та повернулись у дитсадок на «машині часу».
Своїми враженнями дошкільнята активно ділились зі своїми однолітками. А для підвищення активності вихователька використала дидактичну вправу «Що ми дізнались про Шевченка» (метод незавершеного речення).
Емоційним та урочистим було завершення заняття. Діти виконали пісню «Слово Кобзаря».
Плекаймо душу і серце дошкільнят. Прищеплюймо любов до рідної мови, українського музичного, та образотворчого мистецтва. Виховуймо патріотів України з дитинства.
Людмила Разумна, вихователь-методист
