День дошкілля- професійне свято усіх, хто віддає серце найменшим: витирає їм сльози, тримає за руку, дає перші малопомітні, але надзвичайно важливі уроки лагідності й підтримки.
До цих педагогів не зразу звертаються чітко на ім’я та по батькові: малі вихованці плутають звуки або не вимовляють всіх. Але за шкалою любові вони наближені до матусь і бабусь. Вони мають гігантські запаси терпіння, що ховаються за теплими поглядами, словами підтримки для батьків чи колег.
Вони люблять і розуміють не одну мацьопу, а всю групу, скільки б зусиль не забирав звичайний робочий день. Вони хвилюються, щоб Петрик чи Настуня не розгубилися, розказуючи віршик на святі, більше, ніж на власному весіллі.
Незважаючи на вік, вони без вагань перевтілюються в лисичок та казкарок, бо хто, як не вони, поведе дітей стежкою української культури?
Вони сто разів невтомно допомагають зробити простеньку аплікацію, наклеїти сонечко, зробити перші дотики пензликом до паперу.
Вони вміють підіймати апетит до їжі краще за найдорожчу рекламу, настрій на прогулянці – навіть у найсірішу погоду, а інтерес до заняття – навіть під вечір.
Про освітян дошкілля можна говорити ще багато. Дорослі вихованці навіть не завжди пам’ятають, як звали “тьотю з садочка”. А малі не завжди розуміють, яка потужна команда працювала на один-єдиний затишний день: вихователі, помічники та асистенти вихователів, директор, вихователь-методист, керівник музичний, практичний психолог, кухарі, техперсонал, медична сестра, корекційні педагоги. Чудово, що маємо багато талановитих педагогів. Але погодьтеся, що не всі можуть бути освітянами-дошкільниками. Для цього треба мати особливі таланти.
Тож вітаємо саме вас, шановні наші дошкільники!
Здоров’я та миру, злагоди й достатку! Нехай всі зміни у професії сприяють вашій якнайповнішій самореалізації! І знайте: дошкілля – то прекрасний спосіб куди можна вкласти серце.