Шановні освітяни, це відбувається щоразу в кінці літа – легке тремтіння перед початком навчального року. І як би ми собі не повторювали “Привіт, тривого, я знаю про тебе. І я тебе переживу!”, все ж потребуємо від когось близького та знайомого кілька тих простих слів підтримки. Ми шукаємо ресурс (як тепер кажуть) у красі. Тож надсилаємо вам у конверті літа прекрасний вірш Грицька Чубая та кілька рядків з “Кульбабового вина” Рея Бредбері.
МУЗИКА
Грицько Чубай
Десь у диві, у видиві вмовклих ночей,
у музичному лісі, на синім узліссі
цвіла, мов калина, віолончель
і пахло весною чиєсь піаніссімо.
І пахли зеленими зорями очі,
і у флейти-тополі благав хтось покаянь,
і смичком трепетливим свою жіночність
питалася скрипка: «Яка… яка я..?»
І бігла музична струнка олениця,
і птаха музична кудись летіла…
І стояла моя зачудована ницість.
Тремтіла… і деревом стати хотіла. Бачити менше
