«До всього, до чого можна привчити дитину, краще привчити її безпосередньо з пелюшок»
Аристотель
Виховання високих духовних цінностей особистості неможливе без формування моральних якостей – шанобливого ставлення, поваги до батьків, найрідніших і найдорожчих людей. Саме вони передбачають розвиток у дітей цілого комплексу моральних почуттів, норм поведінки, етичних правил. Аналогічне завдання ставить перед педагогами-дошкільниками державний стандарт (БК ДО). Відповідні завдання окреслені в програмі розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля». Органічним додатком до неї стала і програма соціально-фінансової освіти дошкільників «Афлатот», яку впроваджують педагоги базового закладу дошкільної освіти №11 «Світлячок».
Завдання програми, з акцентом на вміннях і навичках у сфері соціальної та фінансової освіти, спрямовані на першооснову формування особистості дошкільника на всіх етапах дошкільного дитинства – виховання шанобливого ставлення до своєї родини. В повному обсязі ці завдання розкрито у розділі «Я і моя сім’я: турбота про людей, яких ми любимо».
Цій темі був присвячений відкритий показ інтегрованого заняття у молодшій «В» групі «Ромашка», яке було проведено Людмилою Філіповою. Вихователька, з перших хвилин створила особливо затишну і комфортну атмосферу. Під звуки класичної мелодії було проведено мовленнєво-комунікаційну вправу «Звернись лагідно до свого друга». У дружньому колі малята називали лагідно свого однолітка, передаючи м’яке і пухнасте серденько. Використання цього психологічного метода допомогло дітям не лише «відкритись», «зануритись» у ситуацію дружньої комунікації, а й вкласти в своє звернення тепло свого серденька з особливою інтонацією лагідності.
Проблемна ситуація «Кому іще діти хотіли б передати серденько» підвела дошкільників до розмови про найрідніших – про свою родину. На цьому етапі дітей чекав сюрприз. До них завітав справжній Афлатун. Діти його впізнали і радо розповідали про те, що цей маленький дослідник, що прилетів до них з космосу допомагає пізнавати навколишній світ. Гість в свою чергу розповів про свою родину, яку він залишив у далекому Всесвіті.
А що ще чекало на нього в гостях у малят? Дидактична гра «Родинне дерево», під час якої діти віднаходили своє яблучко з світлиною своєї родини і, розмістивши його на родинному дереві, розповідали про найрідніших – матусю, татуся, сестричку, братчика… Вихователька уміло підводила дітей до вживання узагальнюючих слів «сім’я», «родина». Діти 4-го року вже добре визначають соціальні ролі в сім’ї, розуміють, що все, що вони мають, любов і турботу, одяг та іграшки, затишний дім і достаток, дають їм найдорожчі – мама і тато.
Особливо щемливою була розповідь Максимка, тато якого захищає нас на сході у тяжкій борні з лютим ворогом (звичайно дорослі не робили на цьому акцента). Але сум за татом відчувався у його розповіді: в інтонації, міміці і неймовірному бажанні ще і ще раз усім показати свого тата Дмитра.
А як же ж можуть малята потурбуватись про своїх найрідніших? Під час дидактичної гри «Як ми допомагаємо мамі і татові» діти радо склали розповіді, застосувавши свій невеличкий, поки що, досвід. Для цього вихователька використав яскраві ілюстрації, які допомогли дошкільнятам розповісти про дитячу турботу. Не обійшлось і без дитячих гумористичних родзинок, які дуже розвеселили Афлатуна.
А далі – руханка. Як відомо, руханка під веселу музику зближує і додає особливого настрою. Діти з легкістю і цікавістю взяли участь у психоемоційній грі «Віднайди емоцію». Яку емоцію викличе у мами подарована квітка? А розбите улюблене горнятко тата? Ключі, які тато загубив і знайшов? Таких завдань було достатньо, щоб діти вправлялись у визначенні веселого чи сумного смайлика.
Що є найбільшим щастям для кожного з батьків? Звичайно, здорові і щасливі діти. Що найважливіше для наших малят? Звичайно, здоров’я і щастя мами і тата. То ж на завершення заняття діти щиро помолились за свою сім’ю.
Афлатун навчає наших діточок і навчається разом з ними.
Цікаво було малятам, цікаво було і гостю Афлатуну. На завершення він пригостив малят смаколиками і пообіцяв зустрічатися якнайчастіше.
Людмила Разумна, вихователь-методист
